top of page

IN CONVERSATION
WITH TOLU

Наш другий гість — Толу, якому подобається бути людиноюруйнує загальноприйняту думку.

30 Жовтня, 2022

Illustration by Midjourney

Толу та Акіліна. Фото Тетяна Булгакова

TOZHSAMIST':  Яке коріння ти маєш?

Толу: Мої батьки із Нігерії. Але я народився в Харкові.

Т: Як звати твоїх батьків? 

Толу: Маму звати Ніке, а батька — Бєнго. Також у мене є молодша сестра, Дженніфер.

Т: Толу, що означає твоє ім'я?

Толу: Повний варіант імені — Толулопе, що можна перекласти як “Дякувати Богу”. За значенням дуже нагадує українське ім’я Богдан.

Т: Ти згадав, що вчора мав зустріч зі шкільною подругою. Розкажи, якою для тебе була школа?

Толу: Школа була прекрасним місцем, без психологічного тиску. У певний момент я зрозумів, що займаю позицію людини, котра булить, а не котру булять. Думаю, це була захисна реакція: дискредитувати людину через гумор, аби не починати бійку. Просто я був професійним спортсменом :)

Т: Де ти навчався?

Толу: У школі №29 Шевченківського району міста Харків. 


 

Т: Як формувалася твоя особистість у рідному Харкові?  Ким ти відчуваєш себе сьогодні?

Толу: Насправді я не обмежую людину певною роллю й не розумію чому ми маємо обирати щось одне. Я можу займати безліч ролей водночас. Можу поєднувати у собі танцюриста, батька, чоловіка та сина. Щоправда, питання національної ідентичності є дещо складнішим. Хоча я думаю абсолютно як українець, але разом з тим захоплююся американською та європейською музикою, німецьким та голландським дизайном. Я люблю бути одночасно українцем й нігерійцем, навіть отримую від цього користь, бо розумію обидві сторони. Мені завжди подобалось бути темношкірим в Україні.

bulgakova_photo_006 (1).jpg
4-46 (1).JPG

Фото Акіліна Фітель

Т: Вау! Ось ми зараз з тобою сидимо у Львові, недалеко від пам'ятника Степану Бандері, спілкуємось про національну ідентичність. Тоді як дезінформаційні джерела повідомляють західному суспільству про нео-нацизм в Україні. Мене це непокоїть, а тебе?

 

Толу: Знаєш, я не розумію у чому полягає проблема зі Степаном Бандерою та українським націоналізмом. 

У кожного народу мають бути свої ідеї та лідери. Те, як люди себе ідентифікують та як відчувають свій зв'язок із землею врешті формує національну ідею. Мій зв'язок, до речі, більше когнітивний, ніж духовний.

Цікаво, що Україна, як і країни Африки чи Індія, має колоніальне минуле. Але міжетнічну колонізацію набагато легше визначити, якщо етнічна група колоніальної країни візуально відрізняється від етнічної групи країни-метрополії. Тоді як колоніальна політика росії полягала (і досі полягає) в ідеї, що українці та росіяни є “одним етносом”, “одним народом” і “однією нацією”. Так обмежується можливість незалежного народу, незалежної культури та права на власну історію. А коли провести межу складно — вкрай необхідна національна ідея.


 

Т: Національна ідея, яка включає різні етноси й ніхто не дивується один одному :)

Толу: Знаєш, у Сполучених Штатах зі мною стався цікавий випадок. Один місцевий  припустив, що я з Франції та був шокований, дізнавшись, що насправді я з України. Він навіть покликав інших послухати мою історію. Навіть у США, такій демократичній і різноманітній країні, люди можуть дивуватися. Мені подобається бути тим, хто повністю руйнує загальноприйняту думку. І мені подобається бути чуваком, котрий може розповісти своїм друзям-іноземцям про українську культуру та суспільство.


 

Т: Ця історія з американцем кумедна, але ж так не має бути…

Толу: Ні, не має. Як каже моя мама, чорний колір за замовчуванням кидає багато викликів, але має і багато позитивних моментів. Стильна зачіска, наприклад. [сміється] Я не вірю, що людство спроможне повністю подолати расизм. Ми можемо домовитись про правила взаємодії, але не про правила сприйняття.

Т: Тобто, ти вважаєш, що расизм не може бути знищений?

 

Толу: Ні. Знищити расизм повністю означає, що не залишилось у світі людей, котрі мають проблему із расою русалоньки у виконанні Хеллі Беллі. [усміхається] 

Мене також хвилює кількість нагальних соціальних проблем. Окрім расизму треба побороти шовінізм, сексизм, гомофобію… Сьогодення має дуже багато викликів.

Проте слід відрізняти расизм від інтересу. Расизм — це свідома зневага до іншої раси. Інтерес не має деструктивної природи, це процес дослідження. Випадок з США є проявом інтересу. Або, наприклад, якщо я відвідаю маленьке місто Сміла Черкаської області, місцеві будуть проявляти зацікавленість.


 

Т: Ти згадав містечко Сміла. Чому?

Толу: Я займався танцями протягом десяти років, що дозволило мені мандрувати всією Україною. 

Одного разу я приїхав до містечка Сміла, щоб провести майстер-клас. Це маленьке місто з гарною центральною площею, котрою до мене темношкірі люди, думаю, не ходили. [сміється]  І ось я заходжу в зал, бачу близько сотні людей і розумію, що можу взаємодіяти з ними таким чином, щоб сформувати якнайкрутіше уявлення про темношкірих українців. У такі моменти ти поєднуєш власний досвід, набуту мудрість та повністю віддаєшся іншим. Уся увага сконцентрована на тобі. Людям цікаво, вони хочуть дізнатись про тебе більше! І це не расизм, це інтерес. Мені подобається викликати цікавість та впливати на світогляд інших.


 

Т: Толу, ти сказав, що питання національної ідентичності не просте. Зараз у тебе росте прекрасна маленька донька. Як думаєш, чи важко їй буде ідентифікувати себе? 

Толу: Я б хотів, щоб вона мала можливість вибрати. Вибір — це привілей, і я зроблю все можливе, щоб його підтримувати та спрямовувати.

Т: Багато людей знають тебе, як талановитого танцівника. Зокрема :) 

Розкажи чим ти займаєшся сьогодні та які стосунки зберігаєш із танцем?

 

Толу: Я досі танцюю, але називаю танець своїм професійним хобі. Протягом останніх семи років я займаюся розробкою та виготовленням виробів зі шкіри. Зараз я відповідаю за технічну складову бренду SYZYGY. Крім того, у 2020 році ми з друзями запустили онлайн-школу з математики та фізики.


 

Т: Якою уявляєш Україну після перемоги?

Толу: Вільною від окупантів та упереджень.

4-131.JPG
photo_2022-10-25 14.12.59.jpeg

Фото Акіліна Фітель

Аліса Журавель, Марія Нощенко

bottom of page